Чому ми сидимо у школi,
Ми - кiльканадцять чоловiк,
Якi прийшли, скорившись долi,
Що закувала нас навiк
В важкi кайдани. Повтiкали
Колеги нашi, замели
Свої слiди i позникали.
А ми, мов загнанi воли,
Попхали далi. Ще й зрадiли,
Що обiйшлося друзям все
I що вони не прогорiли –
I ми б... Та нас не пронесе..:)
Спогад про урок лiтератури або Комплекс вiдмiнника
© Copyright: Тарас Плахтий, 2007
Свидетельство о публикации №107051901669
Свидетельство о публикации №107051901669
Рецензии