Ти ввійшов в мою долю без стуку,
Полонив мою душу і сон.
Простягнув крізь віки мені руку,
І торкнувся тремтячих долонь.
Ти забрав моє серце навіщо?
Смутком очі мої застелив.
На покою мого попопілищі
Танцювати навіщо схотів?
Бачиш сльози в очах? То не сльози,
То краплинки мого почуття.
Я самотня іду по дорозі,
І немає мені вороття.
На питання, чому мокрі очі? –
Я про дощ якусь байку складу,
Бо собі навіть я не зізнаюсь,
Що здається тебе я люблю...
Це неправильно, навіть безглуздо,
Неможливе таке почуття.
Хоча правду напевно я знаю:
Ти частина вже мого життя.
Я кохаю тебе. Так. Кохаю,
Та про це не дізнаєшся ти,
Я прошу тебе, ні, я благаю,
Моє серце облиш, відпусти.
Ти...
© Copyright: Ксения Шиликова, 2007
Свидетельство о публикации №107051801673
Свидетельство о публикации №107051801673
Рецензии