НОКТЮРН ДО БУДЕННОЇ КРАСИ
Скрипить підвода на дорозі,
Розважливо тупочуть коні.
Моя душа в сумній тривозі,
А думи - у німім полоні.
Схилився вечір над тинами,
Ґвалтують жаби в болотах.
На фоні неба панорами
Чумацький розцвітає шлях.
Усюди дивна загадковість
І заворожена краса...
Як діамантова спадковість,
На трави випала роса.
О дивний, нескінченний простір,
Він для людини – таїна.
Вже й нічка поспішає в гості,
Як чарівниця неземна.
Оце і все. Природи частка.
А серце так твоє пройма...
Люби її, шануй, будь ласка,
У тебе ж іншої нема.
Ноктюрн к будничной красоте
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107051801015
Свидетельство о публикации №107051801015
Рецензии