ЗАМЕТІЛЬ
(це не про мене)
Тягнувсь до істини – життя!
Завжди спокою прагнув в домі.
Не все вдалося до пуття.
Вже з тих зусиль давно в утомі.
Жадав кохання у житті.
Воно було – як випадковість.
Цінив найбільше в злім бутті
Людську я гідність, розум, совість.
Життя пройшло. Добра нема.
Але надіюсь: може буде!
А осінь змінює зима...
Розчарування б’є у груди.
І пожинаю гострий біль,
Що вік невдалим обернувся.
Вже на порозі – заметіль...
Пройшло життя, а я – не вчувся.
Метель
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107051801006
Свидетельство о публикации №107051801006
Рецензии
Вот эти не очень поняла, к сожалению. А на русском их пишете?
Любовь П 19.05.2007 16:59 • Заявить о нарушении
Любовь П 19.05.2007 16:59 • Заявить о нарушении
Для Вас, Любочка, переведу обязательно! Тем более, что именно этот стих высоко оценила администрация сайта соответствующим документом с печатью, закрепляющим авторское право. За что им спасибо огромное и Генеральному директору лично! С уважением -
Владимир Бояновский 19.05.2007 21:12 Заявить о нарушении
Владимир Бояновский 19.05.2007 21:12 Заявить о нарушении