Чуєш? До тебе... Або до іншого?
Бачиш? З тобою, о мій ненависний!
Всі ви однакові, серцем збіднішали,
Тіло холодне здіймаючи навесні.
Розум безоднею хижої станції,
Ти все чаклуєш з отруйною сіткою.
Я зачекаю, тримаю дистанцію,
Щоб тебе вбити кривавою звісткою.
Гріхопадіння чекає увечері,
Вдень пацюки тут кар'єрними сходами
Бігли, на сумніви вічно приречені,
Очі наповнені тихими водами.
До біса істину!Волю миттєвості!
І хай їй грець, цій болючій невинності,
Є крапля смерті у кожній суттєвості,
Навіть повільній у своїй невпинності.
Грiхопадiння
© Copyright: Марина Чиянова, 2007
Свидетельство о публикации №107051200419
Свидетельство о публикации №107051200419
Рецензии
