Покутянське вес лля

Покутянське весілля лунає
В передгірї величних Карпат
Хтось подвіря в квітки убирає
І весільнеє древо у бант
Вишиванку дівча одягає
І стрічок поначіплює в ряд
Нареченій вельон причепляє
Бабця, а дружки. наче квіти сидять
Та й пісеньки веселі співають,
Та й на подушку по черзі сідають
А найменші пішли у танок
І дівчина врочисто і гордо
На гостину запрошує всіх,
Посідівши у хаті хвилини ізо дві
Та й дружкож посадивши усіх
Усі дякуюють, етніка ж модна
Зачаровує, приворожує спів.
А потому дівчина з дружками
Та й мандрує до судженого
Подають тарганів з їжаками,
Та не їсть наречена того
Тільки губи в горілочку вмочить
Та все пє і не їсть там зовсім
Тільки голову батьку морочить
Та запрошує в гості до них.
А над вечір, вернувшись додому
Той прекрасний вельон розплела
І квітки порозкидані долі
У пакетик один зібрала,
Заховала своє дівування
У дубовій шухляді на вік,
Розцвітає і квітне кохання
Скоро апийде сюди чоловік.
А над ранок дружки почепили
По букетику квітів дружбам
А до церкви йшло 2 весілля
Молодята,музики, і гості, і гам.
А церкві піп службу править
Та запрошує їх на рушник
І запрошує кільця міняє.
А як вийшли із храму
Музики заграли марші у раз
Молоді ж на дорогу цукерки кидали
Та й до хати поїхали зразу.
Молода частувпала у себе
Цукерками,конверти наразі
Розкладали всі гості як треба
Ну а ввечері весілля гуляла,
Що шуміли ліси і гаї
А над ранок батьків посадили
Тай на возі в селі повезли
А під вечір в намітці
Вже прийшла молодиця у дім
Сподіваюсь не пташкою в клітці
Опинились вони після весіль.