Пам ять
Ми надто довго йшли дорогами війни!
Вогнем пекельним був той шлях до Перемоги:
Чотири роки – до найкращої весни;
Чотири роки смертоносної тривоги.
Мій рідний краю, - чи у місті, чи в селі -
Війна лишила у серцях криваві рани;
Про кожний клаптик постраждалої землі
Ще пам’ятають посивілі ветерани.
В лиху годину найстрашнішої війни
Перетворилися поля на поле бою,
Щоб повернулись у майбутнє мирні сни,
І щоб ніколи не палав наш дім війною.
Травою пам’яті могили поросли,
Дніпрові кручі бережуть воєнні дати.
Звитяжні роки, що свободу принесли,
Нащадки завжди будуть вдячно пам’ятати.
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2007
Свидетельство о публикации №107050300858
Свидетельство о публикации №107050300858
Рецензии
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.