У горобини
китяги багряні –
ніхто не знає,
що то є серця...
якби ж то птахи
та про теє знали –
собі б шукали
іншії місця.
А так - все рвуть
червоні стиглі перла... -
ніхто не бачить:
кров тече з грудей –
і горобиною
її чого назвали? –
коли вона
немов той Прометей...
А всі милуються
як птахи голосисті
клюють багряну
горобини кров –
чи не тому
злітає в осінь листя,
щоби відплакать
біль той знов і знов?
Виймають серце
з піснею дзвінкою,
сльоза листом
на землю упаде –
та не скорити
долею такою –
вона весною
знову зацвіте!
У горобини китяги багрянi...
© Copyright: Алхимия Чувств Натали, 2007
Свидетельство о публикации №107050302772
Свидетельство о публикации №107050302772
Рецензии
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.