Нежным касаньем апреля

Специально для Евы Лекс http://www.stihi.ru/author.html?evalex и Вороновой Натальи http://www.stihi.ru/author.html?vesna79 несколько украинских стихов:)

ДОТИКОМ КВІТНЯ
Лагідним дотиком квітня
Твоя ніжність в моїх очах.
Навіть каштани квітнуть
І співає казковий птах.
Подивись – від тебе до мене
Шлях веселки, що після дощу
В подарунок малює нам небо.
Ти чекаєш?
До тебе я йду.
..........КАСАНЬЕМ АПРЕЛЯ
..........Нежным касаньем апреля
..........Твоя нежность в моих глазах.
..........Даже каштаны цветут
..........И поет сказочная птица.
..........Посмотри - от тебя до меня
..........Путь радуги, что после дождя
..........В подарок рисует нам небо.
..........Ты ждешь?
..........К тебе я иду.


ДО БОЖЕВІЛЛЯ
До божевілля лише тільки крок.
Падаю вгору, махнув крилами.
Здається, ще мить і дістану зірок,
Тільки будь поруч, дуже благаю.
Я вперше хочу любити ось так –
Без заборон і до певного болю,
Кохання своє вплітати в слова,
Тобі дарувати з надієй на долю.
До божевілля лише тільки крок…
А може і менше. Мить до тебе.
Здаюся без бою на милість зірок.
А більше, напевно, нічого не треба.
..........ДО СУМАСШЕСТВИЯ
..........До сумасшествия только шаг.
..........Падаю вверх, взмахнув крыльями.
..........Кажется, что еще мгновение, и дотронусь до звезд,
..........Только будь рядом, очень прошу.
..........Я впервые хочу любить вот так -
..........Без запретов и до определенной боли,
..........Любовь свою вплетать в слова,
..........Тебе дарить с надеждой га судьбу.
..........До сумасшествия только шаг...
..........А может и меньше. Мгновение до тебя.
..........Сдаюсь на милость звезд.
..........А больше, наверное, ничего и не нужно.


Перевод стихотворения Елены Снежиной «ЧАКЛУЄ НАЯДА»

ЧАКЛУЄ НАЯДА
ОЛЕНА СНЕЖИНА
Чаклує наяда на чистому дзеркалі сну,
Шепоче слова, наче вітер розгойдує хмари.
Їй дуже самотньо, вона загубила весну:
От тільки була, а лишилась бездушна примара.
 
Збирає краплинки холодних сапфірових сліз
І тиху біду, що палала за теплого літа.
Поснули дерева, розсипався золотом ліс –
Це осінь прийшла, що дощами, як горем, укрита.
 
Чаклує наяда на тонкій прозорості рук,
На косах своїх, що водою на плечі спадають.
Їй майже здається, що більше не буде розлук,
Що завтра птахи у блакиті весну проспівають.
 
Та марні чекання – весна не повернеться знов,
А крига ламка сивиною забарвлює вії.
Не в змозі наяда свою оживити любов,
І падає сніг, наче саван, на втрачені мрії.

КОЛДУЕТ НАЯДА
(перевод)
Колдует наяда на чистой зеркальности сна.
И шепчет слова, словно тихую песню заката.
Ей так одиноко, ее разлюбила весна.
Вот только была… И бездушно исчезла куда-то.

Стекают слезинки холодным сапфиром с небес,
Смывая тепло постепенно остывшего лета.
Уснули деревья, рассыпался золотом лес,
И осень пришла, в серый плащ непогоды одета.

Колдует наяда на тонкой прозрачности рук,
На косах своих, что дождями на плечи спадают.
Ей сердце настойчиво плачет, что хватит разлук,
Что счастье вернется, весну за собой призывая.

Да только напрасно, нельзя лишь надеждами жить.
И лед в седину серебрит ей густые ресницы.
Не сможет наяда любовь волшебством возвратить.
Лишь падает снег на мечты, что всегда будут сниться.
24.09.06