Відпустила мене в самостійну дорогу
Моя матінка щира, як час вимагав.
Поклонився від серця святому порогу,
І прощання сльозу у долонях сховав.
Материнська рука доторкнулась привітно,
У повітрі ”на щастя” малюючи хрест;
Щоб біда оминала в житті непомітно,
І щоб синові світ підкорився увесь.
Заповіти матусі, із мого дитинства,
Як скарбницю беріг на життєвих шляхах.
Справедливість знаходив і трохи журився,
Щоб її не порушив ніхто у правах.
Порятунком у скруті ставало кохання –
Найдорожче на світі з усіх почуттів!
Повертались до серця цілющі бажання,
А по-іншому, мамо, я жити не вмів...
Матерi
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2007
Свидетельство о публикации №107041701142
Свидетельство о публикации №107041701142
Рецензии
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.