пол тичне

повітря так не вистачає ...
і важко дихать -я тону
я, мабудь, більш ніколи не зумію
тебе, життя, розбити як стіну

мовчання - подарунок долі
і тиша жалістно дзвинить
в ніволі я шукаю долі
по колу жовтому біжу

мені здається,що покинув
той край де спів мій не дзжурчить
я в океан подій порину
й щастя самостійно прибежить

але,
без праці над собою,
і без шматочків болі, перешкод
навряд будь-хто зуміє в полі
посіяв вітер сподіватися на взльот!
 


Рецензии