Вона

Вона живе в безмежному світі,
На крилах весни в небесній блакиті
Літає під музику плину років,
Її не лякає владний поклик доріг.
В очах її щирих – весняні квіти,
В словах – мрії, сонцем зігріті.
Вона з надією рветься на волю,
Жадає для гідних кращої долі.
Ніч вдячно дарує їй лагідні сни,
Її час зупинився десь посеред весни.
Вона – душа, що любов’ю палає,
Вірить, надіється і точно знає –
Весна в снігу, в пожовклому листі,
В дощах, заметілях, із ягід намисті
Вічно живе, якщо поруч любов
Теплом зігріває серця знов і знов.
Вона живе, допоки є почуття,
Але двері закрив він, забравши життя…


Рецензии