Ритмічні випари
Ввіллю в уста твої отрути,
яку коханням люди звуть.
Щоб не змогла мене забути,
коли полином заростуть
мої стежки. І велич неба,
понурить тінь у глиб ріки...
Чи сонця нам, чи ночі треба,
щоб виправляти помилки
своїх батьків. О, Боже, Боже!..
На вік віків – воздай же нам
за співчуття. А прецінь, може,
до тебе кожен день не гоже?..
Без тебе – втратив лік рокам!
І де шукати іншу віру,
коли тобі не дослужив.
Пішов собі. І вже з Сибіру,
продавши все і власну шкіру,
велику сповідь сотворив.
Та ти не слухав. Ти здалека
прийшов, лишивши гріх в Раю,
щоб подивитись, як лелека
поверне молодість мою.
Ритмiчнi випари
© Copyright: Андрей Август Лоэнгрин Кубин, 2007
Свидетельство о публикации №107032201845
Свидетельство о публикации №107032201845
Рецензии
