Вечірня рапсодія
Схилився вечір. В небі дотлівав
останній промінь сонця, що сідало
за плечі жінки. Горизонту я не мав
потреби бачити. Мене не хвилювало
минуле образу. Минулого нема
у вічності, як в просторі – початку.
Це ми минаємо! Лишається німа
шеренга прізвищ в алфавітному порядку,
а ще – кохання... Може ти знайдеш
для мене час? Хай вітер мне фіранку.
Чекаю я на день, коли прийдеш
грайливим сном. Пірнемо в яс світанку
и випливемо в простір нових днів
без сірості, без смутку і покори.
Це ти мене, чи я тебе хотів
перевести через оті буденні гори?
Але чи збудеться цей сон?
В твоїх очах є щось, чому відмовити не смію,
що втратити не хочу... Це не страх!
Тебе я не любити вже не вмію.
Вечiрня рапсодiя
© Copyright: Андрей Август Лоэнгрин Кубин, 2007
Свидетельство о публикации №107032001983
Свидетельство о публикации №107032001983
Рецензии
