Втіхо моя зелена, дубе мій віковічний,
Сховані твої очі серед мережив віття,
Дай мені сили, дубе, цей подолати відчай,
В кільцях твоїх – не рОки, там запеклись століття...
Бачив ти все на світі, блискавки срібний спалах
Бив твою мужню крону і потрапляв у серце,
Та із землі коріння силу тобі здіймало,
І в небуття відходив грізний грозОвий день цей.
Тут і моє коріння. Дивляться предків очі
З-поза хмаринки в небі, з-поза травинки в полі,
Болем тремтять у серці їхні слова пророчі:
„Бійся ти, більше смерті, підступу та неволі...”
18 березня 2007року
Втiхо моя...
© Copyright: Анна Малахова, 2007
Свидетельство о публикации №107031802934
Свидетельство о публикации №107031802934
Рецензии
На это произведение написано 18 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.