Що з тобою, Україно,
Чому ти вмираєш?
Що з тебе зробили люди?
...Ти й сама не знаєш.
А любов людська, добрина,
Чому ії так мало?
Те, чим ти колись, Україно,
На увесь світ блистала.
Распродали ії люди,
Захотіли жити
Не по Божу, по мирскому,
Та й душу згубити.
Позабули вони, рідна,
Чим треба займатись,
Почали вони безлюдно
За владу змагатись.
Погубляли всі духовне
Золоте багаття,
Отримали вони повне
Гибеллю прокляття.
І не знають, не знайти їм
Щастя так ніколи,
Коли не будуть виконувати
Вони Божої волі.
Украине
© Copyright: Николай Кобылинский, 2007
Свидетельство о публикации №107030502561
Свидетельство о публикации №107030502561
Рецензии
