Як о загублених, забутих дiточках
Так о лiсах стогне i плаче Лiна.
I стiльки болю й жаху в тих речах-
Й через роки вони до мене линуть.
А зараз що?! Сплюндрованi лiси-
Рудиментарний залишок природи.
I людство, голоси не голоси,
Не будуватиме безпечними заводи.
I вод брудних не вiдведе з озер,
Смiття своє не переробить вдруге...
Земля моя, та скiльки ще
Зноситимеш тортури та наругу?!!
Коли своєю карною рукой
Зiтреш з лиця цей макiяж бiсовський?
Бо скоро буде неспроможне сонце
Промiння протягти крiзь сморiд той!
2006
Лiна Костенко- известная украинская поэтесса.
А после нас хоть потоп? укр
© Copyright: Екатерина Резник, 2007
Свидетельство о публикации №107030301148
Свидетельство о публикации №107030301148
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.