Що в минулому хочеш почути?..
Занімій, очі міцно заплющ.
Лиш пісок по пустелі — ледь чутно,
Та руїнами плентає плющ.
Плутанина слідів Моїсея
Та горби з побілілих кісток,—
Все лишай! Най твоя Одісея
Оминає знайомий місток.
Океан зачекався. Гойдає
В грудях Землю — пульсує й болить.
...Агасфер трусить порох, шкульгає,
Завчене каяття бубонить.
Вій - не вій — суховій із пустелі,—
Пустка в Вічного Жида в очах.
Безкінечність піску. В небі – стелі —
Мертві зорі. Не вмер — лиш зачах.
Все — те саме. Слова і мовчання.
Манівці зацвілілих думок.
Сплеск надії — і знову пручання.
Почуттів застарілий клубок.
Твій літак вже гойдає крилами
Дзьоб цікавий навістрює свій.
Ще південніше — чуть криголами,
Очі сліплять сніги й буревій.
Відлітай! Білий острів чекає
І на тебе, й на казку твою.
Лицар гордо коня напуває:
Він дракона подужав в бою!
Свидетельство о публикации №107021901508
"Безкiнечнiсть пiску. В небi-стелi -
Мертвi зорi. Не вмер - лиш зачах..."
До кого звернутi цi строки?
Нина Рябинина 16.05.2010 17:40 Заявить о нарушении
Дякую Вам за увагу до моїх поетичних проб.
Ви мене загнали в кут: насправді, у вірша був адресат, але зараз це вже неважливо.
Звісно, я намагалася вийти з цієї пласкої евклідової реальності і, якщо й не вивести адресата, то хоча б окреслити путь...
Можливо, прочитується щось інше (цікаво, що саме?), а інакше - навіщо Ваше питання?..
Чи Ви мали на увазі якогось конкретного літературного чи біблійного персонажа?- образ Агасфера-Вічного Жида - виплив несподівано, і не є центральним. Але і його риси промальовуються в пустельному мареві...
Оксана Дориченко 25.05.2010 19:26 Заявить о нарушении