Письмо мені на ганку залишив
Із листя жовтого, брунатного листа.
«Ой хто то був?» - спитаю у сича.
Ніхто то був. Ти знаєш це сама.
Чому ж я листя це гребу
Руками білими?
Чому вдихаю його подих? І чому
Луна лунає мого голосу. Я не збагну.
Ой хто то був? Невже забув,
Невже одвернеться?
Невже одвернеться від мене
Знов і знов?
Я бачу тім’я і я бачу вже потилицю.
Стихають кроки – вороття у чий-то сон.
Мiй милий соколе,
Вернись, вернись, соколику,
Я заспіваю тобі гарної зрання.
Та лише крук зайдеться
Чорним, чорним спомином,
Що ти сама його віддала в небуття.
Що ти віддала на поталу
Синім воронам.
Злетів соколиком, а вороном упав.
Ой триста років.
Як то мало, як то холодно
Тобою марити в загибелі листа.
Пиши сторінки мого хаосу
Чорнилами.
Вже білим снігом
Відписав мені м’яким
Мій чорний ворон соколиного порталу,
Ми у веб-просторі
Самі.
Письмо менi на ганку залишив
© Copyright: Хейли Грепс, 2007
Свидетельство о публикации №107012101188
Свидетельство о публикации №107012101188
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.