Повільний день перепливає відчай,
летальний липень сонцем креше схід.
Ховаєш сміх — заплатиш більше вдвічі,
щоб вберегти, як відступ, зайвий хід.
І зайвий світ не більший, ніж монета,
яка не знає ні ціни ні пільг,
у профілях звичайного предмета
людини уособлюючи біль.
І тихий дощ осмислення чекає,
у межах сну невільний і сліпий.
Чи віда він — розмокне день чутками,
так, наче спогад, у молитві вій.
Повiльний день
© Copyright: Виталий Круглов, 2007
Свидетельство о публикации №107011401139
Свидетельство о публикации №107011401139
Рецензии