Піниться вечір невтішний на втіху людині.
Десь при дорозі ще теплі сліди, як звичайно,
тільки не зараз — в безбарвній вчорашній льодині,
де про красу навіть гадки не має свічадо.
Сутінкам в погляди вмерзнути суто із відчаєм.
Рідної постаті обриси рідним очам не убачити
поміж нікого і проти не вгледіти звичаю
рухів знайомих, од несподіванки завчених.
Жінку врятовувать потім, народжену з піни,
не помилитись, не переплутать, не втратити.
Перший струмок зі сліпої холодної статики
слід відволода ще теплий, відбитий на глині.
Пiниться вечiр
© Copyright: Виталий Круглов, 2007
Свидетельство о публикации №107011401137
Свидетельство о публикации №107011401137
Рецензии