Пустого слова вихлюпнутий хміль…
Де нам ховатись од лихого ока?
Поміж трамвайних дзенькотливих миль,
де, мов зайча, стриба чиясь морока.
Із перепрілих од дощів вітань,
де все ще «вчора» б’ється в сьогоденні,
ми всі такі приречено буденні,
коли надходить час для запитань.
І дзенькіт звичний, — він нічийний все ж, —
впаде у морок непомітним звіром.
В пустому слові зазимки найперш,
а потім те, у що навмисна віра.
Пустого слова вихлюпнутий хмiль
© Copyright: Виталий Круглов, 2007
Свидетельство о публикации №107011401131
Свидетельство о публикации №107011401131
Рецензии