Так трапляється, що люди кахоють один одного,
Наповнюють порожнечу свого існування,
І потім буття, стає сенсом їхнього життя,
Об’єднує їх, розпалює палке спілкування.
Я шукав тебе, але не хотів зізнатися собі,
Що шукаю саме тебе, хочу бачити тебе з собою,
Не знаю, як це відбулося, як трапилося так,
Що все, що палає в мені, хоче бути з тобою…
Безглузді думки, наповнюють щоразу,
Несамовитість дій, будують замки спогадів,
Лише погляд твій, лише і тільки твій,
Вартий уваги, не заслуговує здогадів.
Мрійлива омана, наступає з пітьмою, примушує…
Примушує нас розлучитись назавжди,
Назавжди слово, неприємне, як вічність,
Але це не варто уваги, це не наша трагічнсть…
Спогад
© Copyright: Кенпак, 2007
Свидетельство о публикации №107011202901
Свидетельство о публикации №107011202901
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.