Журба
Спіткати горе може нас усюди,
Ш добре там, де лише нас нема,
А ми й тепер не можемо забути
Що принесла нам та гірка весна.
Вогонь та сльози, смерті і печалі
Зазнав народ наш, бачила земля.
За що нам горе це? Так ми і не дізнались
Чому ще плаче над Чорнобилем зоря.
Якби вона змогла б, то нам сказала,
Як в неї в серці, на душі болить.
Бо кожна, з тих, людина право мала
Кохати, сподіватись, просто жить.
Та шкода, що в них вкрали жити право,
З лиця зняли усмішку весняну.
Вони лиш трохи волі й часу мали
Поки над ними вклали дошку гробову.
09.04.2006р.
Свидетельство о публикации №107011102054