Cе таки дівчина нівроку
Еге ж, ліси таких ще час від часу
Народжують обіч озер блакитних
І спритних пускають у міста великі
Лики їх у юрбі одразу бачиш
Гасу, що в реактивних двигунах, палкіший
Ардентний погляд їх з-під довгих вій...
Роки минають та красу не змити
О дар богів у Шацьких пущах ще живий!
Коли минаєш ти кордон, не мито
І не хабар, а спіле жито волосся до колін
На хвиленьку якусь на споглядання даруєш їм - цим
Інвалідам тями у кашкетиках зелених
О Боже, повінь цих очей зелених
До сьомої підніме Кундаліні!
А потім стрімко вниз, до ватерліній-
Руками за повітря зачепись!!!
Кричи хоч криком, хоч зайдись круками
А вона гляне -
................"ти уже
........................втопивсь...:)"
С-е-н-i-л-г-а акро
© Copyright: Ингвар Олафсон, 2007
Свидетельство о публикации №107010300922
Свидетельство о публикации №107010300922
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
