Я Ваша
«Будь ласка!» - шепочу.
Я поки що з неба за Вами зіскочу.
«Це Ваше!» - шепочу.
І сонце простягую: «Ну ж бо, хоч краплю!»
«Скоріше! Скоріше!» - занудливо кваплю.
Хоч краплю!
Хоч краплю…
А очі сумніші, сумніші, сумніші.
А хочете віршик? А хочете пісню?
Про янголів, крила, кохання, про вчора.,
Про місяць-потвору.
Про вірші-потвори…
Не можу дивитись в засмучені очі!
«Благаю!» - шепочу.
«Будь ласка!» - шепочу.
Додайте хоч краплю отруйного сонця!
«Я Ваша!» - благаю.
«Я Ваша…» - шепочу.
Свидетельство о публикации №107010200153