Зима покрилась цвіллю на дорозі.
Забрала час в свої морозні лапи.
Перетворилась в ніч в банальну прозу.
Тюрмою стала і закрила грати.
Замовкла раптом, - хоче щось сказати,
Але нема кому, - її ніхто не чує.
Я хоч і чую, буду лиш писати,
Бо вітер дме словами і сумує.
Накапає на нерви мертва тиша,
Незручно сяде і загляне в очі,
Зашкрябає всередині, мов миша,
Мої, безсонням сковуючи, ночі.
Розмиються вином по снігу сльози.
Зима розтане в березні, напевно.
Прийматиму тепла весняні дози,
І вислухати му когось, - та надаремно.
Писатиму слова з гарячим чаєм,
Ховатиму себе в гримасі сміху.
Зима зі мною в шахи тихо грає...
Закрию двері від усього світу.
Зима
© Copyright: Рыжая Сью, 2007
Свидетельство о публикации №107010100899
Свидетельство о публикации №107010100899
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
