Твiй Сум укр
не пригадати
всіх його облич,
сріблястих крил
перерваний політ.
Він звик зі смертю
говорити віч-на-віч,
і не хотів байдужістю
переломити світ.
Наступна спроба –
відлуння
в хворій голові.
Граційна тінь
хитає підвіконня.
Один лиш біль,
залишившись в тобі,
лягав краплинками
в порізані
долоні.
Чомусь було так дивно
не бажати сонця:
чи був сліпий,
чи просто помилився?
Невже десь там
блукає він і досі,
чекає осінь
та зриває листя?
Чи любиш ти...?
Чи пам'ятаєш ти
свій перший крок
у прірву почуттів?
28/12/2006
Свидетельство о публикации №106122802330