вiтри- зимовiji

* * *
Віють вітри, вітри-зимовії,
не по полю,по життю,по долі віють.
Де промчать-ніщо не зеленіє:
ні надії, ні трава, ні мрії.

Замерзаю геть, тону в стихії,
твої руки вже мене не гріють.
Білим снігом душу зимовії
замітають, бо кохать не вміють.

Теплою долонею лиш серце,
як тендітну ластівку, прикрию.
Зтане сніг, та й потече озЕрцем
біль мою і твою зраду змиє.

Віють вітри, вітри-зимовії,
не по житу,по життю,по долі віють.
Що судилося прийму й надію
На майбутнє у весну посію.

* Фото Игоря Реброва


Рецензии
спасибi...менi теж цей вiрш дуже сподобався...дякую за мову...

Михаил Гумиров   05.02.2007 18:18     Заявить о нарушении
І ВАм спасибі. Так то ж мова...:)

Валентина Силава   06.02.2007 15:25   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.