Повз капіщ та колізеїв,
обабіч - і храмів і барів,
насичених часом музеїв,
повз великих базарів,
миру і горя впродовж,
повз і Мекки і Риму,
смарагдовим в сонці килимом
ідуть по землі пілігрими.
Калічні вони, уроди,
голодні, в скаженім танку,
оча їх повні заходів,
серця їх повні світанку.
За ними ниють пустелі,
зірниці далекі спалахи,
зірки зазирають в оселі,
кричать навздогін їм птахи:
що світ залишиться той же,
так, залишиться колишнім,
периною сніжною, може,
але безсумнівно ніжним,
світ залишиться бурхливим,
світ залишиться вічним,
можливо, незрозумілим,
можливо, анекдотичним.
І, отже, немає сенсу
від віри в себе та в Бога. ...
І знову – Ok чи Cancel,
алюзія чи дорога.
І знов над землею світанки,
і знов над землею заходи,
і знову іржа їсть танки,
і нових поетів
оди...
Пiлiгрими
© Copyright: Йосып Бродський, 2006
Свидетельство о публикации №106121601530
Свидетельство о публикации №106121601530
Рецензии