Серденько в грудях не стихало,
В сльозах втопало все життя.
Не знаю, чи тоді кохала…
Та з часом лиш марніла я.
Сльози стікали по обличчю,
Рука торкалася тих сліз –
Я витирала їх… навічно,
Із ними стерся ніжний слід.
Все що було згадати мало
Бо стертий в серці записник…
Наві що ж тоді так кричало,
Коли сказала, щоб ти зник.
Кричала – шепіт, затихала…
Ти не зоставиш і сліда…
Коли те почуття торкало
Сповзало з неба аж до дна…
В сльозах життя моє втопало,
Тоді й змарніло почуття…
То ж пам’ятати все замало,
І повернувся ти дарма.
Все що було згадати мало...
© Copyright: Ольга Бондарь, 2006
Свидетельство о публикации №106121402310
Свидетельство о публикации №106121402310
Рецензии
