Дивина! - для малят

З вечора небо затягло темними хмарами, і почав накрапати дощ.
Польове мишеня Пікс, почистивши зубки, пірнуло під м’яку ковдру. Краплі дощу співали йому свою колискову пісеньку, під яку так солодко було засинати у сухій затишній нірці.
І так би мишеня проспало до ранку, якби… Якби не шум вітру, який і розбудив його.
За вікном стояла серпнева ніч. Було темно. На небі ні місяця, ні зірок.
- Де місяць? Де зірки? – здивувався Пікс. - Ніч без місяця та зірок не буває. Мишеня одяглося й вийшло з нірки.
І ось тут його осінило: Ну, звичайно, як я відразу не здогадався. Сьогодні місяць і зірки світять на іншому кінці неба, за ніркою!
А щоб відкинути найменші сумніви, Пікс, схопивши ліхтарик, швиденько побіг за нірку.
За ніркою у мишеняти була овочева грядка. Але те, що Пікс побачив цієї ночі на своїй грядці, дуже здивувало його. На самісінькій грядці лежав величезний жовтий місяць, навколо якого, тільки уявіть, були розкидані зірки!
Мишеня навіть рота від подиву відкрило : Дивина! Місяць і зірки на грядці! Треба неодмінно комусь розповісти, - вирішив Пікс і побіг до сусіда Крота.
Кріт, для якого найактивнішою частиною доби була ніч, сидів на ґаночку своєї нірки і читав газету.
- Кроте! – закричало мишеня. - На мою грядку місяць і зірки з неба упали.
- Так? – здивувався незворушний Кріт. - А в газетах про це не пишуть. Дивина! Треба сусіду Їжаку повідати. От подивується.
А сусід Їжак тут, як тут: Доброї ночі, друзі! Що сталося? Що пишуть у газетах?
- Та, що там газети! - закричало мишеня. - Місяць і зірки звалилися на мою грядку!
- Невже? – здивувався розважливий Їжак - Треба перевірити, - додав він і серйозно глянув на мишеня.
Отже, Їжак, мишеня й Кріт, вирушили до грядки.
Місяць та зірки, як і раніше, були там.
- Що маємо робити? – запитав Пікс.
- Місяць і зірки треба на небо повернути, - поважно відповів Кріт.
- Але як? – тихо пропищало мишеня.
Кріт мрійливо подивився на темно-синє небо, трохи подумав і сказав:
- У нашого сусіда Їжака є візок, він на ньому яблука із саду возить. Отож, візьмемо цей візок, покладемо на нього місяць та зірки і відвеземо їх на Зелену гірку, що за лісом. А там побачимо.
Так і постановили. Поклали місяць та зірки на візок, і повезли до гірки.
Нелегко друзям котити візок. Місяць і зірки важкі. А як під гору покотили, то й зовсім знесилили. Ледве на верхівку гори піднялися.
Сіли відпочивати. А самі думають, як їм місяць і зірки на небо повернути. Закинути – сил немає. Залишити на верхівці гори лежати – униз скотяться. Сидять, зажурилися, а візок із лапок, однак, не випускають, щоб не перекинувся ненароком.
А тут сон бере своє. Вічка в мишеняти починають потихеньку злипатися. Він уже майже спить…
Як раптом, невідомо звідкіля, сильний вітер.
В одну мить могутнім поривом вітру підхопило мишеня, Крота та Їжака разом із візком, закрутило в повітрі, і розкидало в різні боки…
-Я лечу, - подумало мишеня. - А як же місяць та зірки?
Отямилося мишеня вже в нірці, у ліжечку. Подивилося у віконце… На нічному небі сяяв місяць, і миготіли вогники зірок.
Сусід Кріт, сидячи на своєму ґаночку, як завжди, читав газету.
А Їжак, повертаючись із саду з повним візком яблук, вітав його, побажанням «Доброї ночі!».
- Дивина! – подумало мишеня, засинаючи.
А вранці Пікс побіг до грядки…
У центрі грядки, де вночі лежав місяць, красувався величезний яскраво-жовтий гарбуз, навколо якого, умившись ранковою росою, поблискували на сонці зірочки апетитних патисонів.