До твоїх висот мені не піднятись,
І глибин моїх тобі не збагнути,
Мовчки ми могли колись обійнятись,
Втрачений наш рай хочу я повернути.
Голос твій, наче море, мене поглинає,
Дотик твій, ніби cонце, пронизливо-ніжний,
На устах твій цілунок, як зірка, палає,
Ти на світі один такий дивовижний.
У безкраїх лісах острів наш заховався,
Територія мрій, і сліз, і кохання,
І минулого сон на очах забувався,
У тобі я знайшла своє ясне світання.
Нас єднають дороги, слова, вир мелодій,
Мою душу читаєш ти, наче книгу,
Весняних ще багато у світі рапсодій,
Та мені не забути найкращу відлигу.
До твоiх висот менi не пiднятись
© Copyright: Марина Чиянова, 2006
Свидетельство о публикации №106113002725
Свидетельство о публикации №106113002725
Рецензии