Сговоры. Юрий Гудзь

I

он: я видел ящерицу, я любил Марию
я жил в чужих городах
она: чтоб сохранить увиденное, надо было умереть

он: кто ж я теперь? Свидетель немой одичалости пейзажа?
она: снег – это многоточие
между слов, перемолотых в пепел

он: изгнанники из Рая, ученики зимней темноты,
мои дети и родители одновременно
она: во сне я прикоснулась щекой к его руке

он: ты была там маленькой: вода несла свет
бесприютного удивления
она: мгновение - это яйцо птицы и змеи,
кем-то в ухе моем забытое
он: совпадения безмолвия твоего тела
с безмолвием теплой ночи

Ты уснула, а пальцы моих рук все еще дрожат

II

он: утро буквы "А"
еще не родившийся (Я?)
в частицах пепла в темноте заоконной
око белого ящура
побежденного иконоборца
истощенного безумным остатком
забитой (незабытой) шелесто-, шерохо-
шестикрылой добычи
она: обязанность жить од "А" до "Я"?
сиротство букв тайного алфавита...
он: тела Твоего белая сдоба
светится-крошится
на столе самоделящегося хроноса-людоеда
чьи-то следы на утреннем сновидении снега ведут
к обледеневшей Реке
напротив жестов, движений суетливых
паромщика-перевозчика
чья-то Душа возвращается домой
из тайника когда-то разломанного пополам тела
и сомневается, так как нечем заплатить
перекупщику молодого света
всех щедрых появлений из детских закромов забытья
почерневших на морозе яблок

она: пойдем отсюда – вдруг, успеем
до ночи перейти босиком по воде замерзшей
к лаврской Горе
и теплым звонам.
 

З М О В И

I

він: я бачив ящірку я любив Марію
я жив по чужих містах
вона: щоб зберегти побачене треба було померти

він: хто ж я тепер? свідок німий здичавіння пейзажу?
вона: сніг - це багато крапок
поміж слів, перетворених в попіл

він: вигнанці з Раю, учні зимової темряви,
мої діти й батьки одночасно
вона: увісні я притулилася щокою до його руки

він: ти була там мала: вода волокла світло
безпритульного подиву
вона: мить - це яйце птаха й змії,
кимось у вусі моєму забуте
він: співпадіння безмовності Твого тіла
з безмовністю теплої ночі

Ти заснула, а пальці моїх рук все ще тремтять

II

він: ранок літери "А"
ще ненароджений (Я?)
в шибах попілу в темряві завіконній
око білого ящура
побореного іконоборця
знетямленоого божевільним надлишком
забитої (незабутої) шелесто-, шерехо-
шестикрильної здобичі
вона: примус жити від "А" до "Я"?
сирітство літер потаємної абетки...
він: тіла Твого біла здоба
світиться-кришиться
на столі самосійного хроноса-людожера
чиїсь сліди на вранішнім сновидді снігу ведуть
до зкрижанілої Ріки
навпроти жестів, рухів метушливих
харончика-перевізника
чиясь Душа вертається додому
зі сховища колись розламаного навпіл тіла
й вагається, бо нічим заплатить
пере-куп-нику молодого світла
всіх щедрих з'явлень з дитячих схронів забуття
зчорнілих на морозі яблук

вона: ходімо звітси - мо' встигнемо
до ночі перейти босоніж по воді замерзлій
до лаврської Гори
і теплих дзвонів