Вони беруть перо
Вони самі беруть перо у руку,
Думки мої, – і на папір рядком!
Складають радість, ще й велику муку –
Нічого вдіяти не можу з цим „гріхом”.
Мабуть, написано мені від роду -
Нести у світ це древнє ремесло:
Писати про життя і про природу,
Про місто чи покинуте село.
Люблю вас, люди, „добрі” і „погані”:
Так хтось, колись, навмисне поділив;
Повинні стати спільними в єднанні –
Щоб кров ніхто, ніколи не пролив!
Росте рядами рівними на ниві
Добро, посіяне в ім’я добра!
Моїм віршем простим, сором’язливим
Я закликаю – „Сіяти пора!”
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2006
Свидетельство о публикации №106112201298
Свидетельство о публикации №106112201298
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.