Денна варта

 ( невигадана історія)

А ластів‘ятам тепер жити більше ніде –
Гніздечко впало від хазяйської руки,
Бо на балконі порядкує Зінаїда –
Хатинку пташки розбиває на шматки...

Мостилась ластівка і до мого віконця
О життєдайній весняній ясній порі,
Та кіт мій білий, млосно ніжачись на сонці,
Вже потішався хижо у мисливській грі.

Кота жаліючи, а більше ще, пташину,
І відганяючи про них сумні думки,
В кутку вікна блакитну вішаю хустину,
Яку розкраяла без жалю на стрічки.

Мала розумниця мій натяк зрозуміла,
Та й мій хижак уже не шкіриться давно...
Тепер я думаю, куди ж ти полетіла
 Про хатку дбати?

 Зінаїдине вікно
Весною теж було прикрашене стрічками –
Був колір інший, і не та була мета,
Бо бовваніли ті стрічки з вікна вогнями
Для нас, людей, а не для ластівки й кота.

Я не уникла ні презирства, ні позерства
Від Зінаїди, що попід вікном ішла..
(Я намагаюсь уникати маніхейства,
Але замислююсь про справжній колір зла.)

 25 серпня 2006р.