Мене спідкало підступне коахання і заволікло у свою повутиню, залило розчином уявлень і розчепило у кислоті насолоди, після чого змішало з мріями і розвіяло у всесвіті бажань та ілюзій, З'єдало молекули стрімкого гірського водоспаду, вільного польового вітру, ніжних квіт з лісової галявини, стрибку дельфіна перед човном у океані, розклало це все на жовте осіннє листя лісове, підняло у вітряному круговерті та під зливою з палючого літнього сонячного проміння створило білосніжні крила, подарувало їх мені та сказало: "Літай!". І я полетів... полетів!!! полетів... за ним.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.