сніг
Котом сідає вечір біля ніг,
І щось муркоче тихо –тихо в скроні.
І ледве чути як сумує сніг
На сірому чужому підвіконні.
Кохання знов – лише шалена мить
Накриє, зносить, повною луною,
Від пристрасті холодний сніг горить,
І я палаю як вогнем тобою.
Ні м’ятних поцілунків гіркота,
Ні аромат квітуче-липового краю
Ні горами застуджена вода
не можуть знати як тебе кохаю.
В очах вся карта зоряних доріг,
І на долонях синя неба повінь
Я щедро дарувала тобі сніг
А треба дарувати промінь.
Снег
© Copyright: Леон Ирина, 2006
Свидетельство о публикации №106111002016
Свидетельство о публикации №106111002016
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.