Навіщо знову починати?!
Пробач, мені зламали крила,
Жорстоко відірвали і спалили.
Чи зможу як колись літати?!
Не знаю, як би краще описати...
Це не життя, а існування.
Немає радощів, нема кохання,
А сонце припинило зігрівати.
О небо, скільки буде так тривати?!
Відомо, є набагато гірші долі:
Знівечені, потуранні, без волі,
Але буття не розучились цінувати.
Це так нестерпно – відчувати
Чужі страждання, сум і біль,
Що линуть в серце звідусіль –
Не можу на це очі закривати.
В кого поради запитати?
Я звикла слухати – не сповідатись.
Чи варто ще на краще сподіватись?
Втомилась зради рахувати.
На жаль, не вмію душу відкривати.
Завжди в собі турботи всі тримаю.
Потроху це з середини з’їдає.
Мабуть, запізно рятувати...
Нав що?
© Copyright: Евгения Задумчивая, 2006
Свидетельство о публикации №106110101845
Свидетельство о публикации №106110101845
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.