Нав що?

Навіщо знову починати?!
Пробач, мені зламали крила,
Жорстоко відірвали і спалили.
Чи зможу як колись літати?!

Не знаю, як би краще описати...
Це не життя, а існування.
Немає радощів, нема кохання,
А сонце припинило зігрівати.

О небо, скільки буде так тривати?!
Відомо, є набагато гірші долі:
Знівечені, потуранні, без волі,
Але буття не розучились цінувати.

Це так нестерпно – відчувати
Чужі страждання, сум і біль,
Що линуть в серце звідусіль –
Не можу на це очі закривати.

В кого поради запитати?
Я звикла слухати – не сповідатись.
Чи варто ще на краще сподіватись?
Втомилась зради рахувати.

На жаль, не вмію душу відкривати.
Завжди в собі турботи всі тримаю.
Потроху це з середини з’їдає.
Мабуть, запізно рятувати...


Рецензии
I знов мене дивуе цей сайт - як такий вiрш мiг лишитись без рецензii?
Враховуючи мiй псевдонiм - Обескрыленный Ангел, я думаю, Ви розумiете, наскiльки я був вражений першим стовбчиком вiрша. З Вашого дозволу, я зроблю цi слова вступними до моеi сторiнки. Ваш вiрш неначе написаний про мене, я розумiю кожний стовбчик, кожний рядок i кожне слово, це все менi до болi зрозумiло... Ви неначе говорите словами моеi душi.
Я дуже вдячний Вам за цей вiрш, i рецензiю, шо Ви менi написали, i за можливiсть познайомитись iз чудовою украiномовною поезiею, яку не часто зустрiнеш не лише не цьому сайтi, але i у всьому iнтернетi взагалi.
Iз побажанням творчих успiхiв.
Обескрыленный Ангел

Обескрыленный Ангел   06.11.2006 12:05     Заявить о нарушении