1000 1 день

Тисяча і один день

Привіт! Як ти?
Нівроку…
Куди?
На роботу.
Маю її стільки, що хочу послати до дідька
Двадцять чотири земні години.

І чому їх не більше, хоча б на одну?
Тисяча і один проект.
І вітер у кишені.
Знов зачиняються двері тих,
Хто сьогодні обідатиме рівно в мій бізнес-план.

Тисяча і одна мрія
Розбиваються вщент
В коридорах, де мешкає влада і тупість,
Чи скоріше моральна глухість.
Маємо владу «з особливими потребами»
І людей «з обмеженими можливостями»
До прохань.
Тисяча і одна сходинка.
Скільки їх ще?
Вщерть переповнено серце
Мовчазними поглядами…
Скрип-скрип –
То риплять коліщатка візка,
Впертої напів-людини,
Що котиться коридорами,
Килими ковтають звуки.

Грюкіт дверей.
Тисяча і один папірець.
Коли кінець?

Рип-рип, стук-стук,
О, то крокує залізна леді
(справді залізна, бо на протезі)
Ви тверезі?
Ви бачите Жінку?
Чому ж шинку
побігли жерти
 В буфет?
А її – в кювет?

Тисяча і одне засідання.
Чекання на прийомний – прохальний
День,
Коли зорі сходять із неба
Стають поруч з народом
Питають:
Скільки вони заробляють?
А як на ті гроші живуть?

Тисяча і одна ніч.
Без сну.
Чи в молитві, чи в боротьбі
З болем, з собою, із світом усім…

Втім як завжди зійде сонце зрана,
Буде хліб і чорна кава,
І був вечір, і був ранок
День перший.

28.09.2006