Я засинаю під криштальний дзвін –
То так дзвенять розбиті мрії неба,
Коли усе поставлено на кін –
Бажання смерті. Більш уже не треба…
Я бачу, як уламки райдужного скла
Вичавлюють із ніг по краплі крові,
Дорога вмита кров’ю, що текла
Крізь ті уламки різнокольорові…
Я йду до неба, щоб його вітраж
Заклеїти новим вже сподіванням,
Подарувати не простий муляж,
А нову мрію, без розчарування.
Дорога в небо стелиться дощем,
Скляним дощем, і зламаними днями.
А я несу надію, спокій… щось нове…
І не зважаю на криваві плями.
Так важко буде просто донести…
Дійти, добігти… доповзти, нарешті!
Назад поглянеш – спалені мости…
Одна дорога в небо.
...................Тільки де ж ти?
Мрii неба
© Copyright: Ирина Шторм, 2006
Свидетельство о публикации №106102200235
Свидетельство о публикации №106102200235
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
