Про каву
Ряди
Філіжанкових
спогадів,
Снів недопитих
в годинниковім маратоні.
Сьогодні –
зкальковане „ завтра”
Шматок свідомості
в розбитім люстрі.
Керамічно- чорне
існування,
Навіювання,
чаклування
кращої долі.
Сурми
смурні
загубленого Єрихону.
Розтоптані тіні
в нвпівдорозі
до раю.
Снують
павуки
тенета
втамованих мною
бажань,
Проминає життя –
замальовка з поштівки,
Дні, наче рух поїздів.
Станція наступна –
Нью – Єрусалим.
Хто наважиться
вийти?
Розбивається день
і не птах
мене збудить,
а дзенькіт
трамваю.
Я не знаю,
чи вип’ю всі барви
із райдуг,
Повернувшись
в своє
торішнє
майбутнє.
Свидетельство о публикации №106101902016