Я голубила оком безкраї таврійські поля
В золотавім промінні ясного південного ранку,
І Любов’ю та болем в мені проростала земля
Й заповідний неораний степ в ковиловім серпанку.
А між степом і небом - плід марева, чи ворожби,
Де баби на курганах стоять у віках незворушні,
Асканійська перлина, як втіха опісля журби,
Ну, а небо і степ, як пелюстки чарівної мушлі.
Україно моя, степова, лісова, лугова!
То невже ж тебе німець лиш здатний спасти від напасті?
А від рідних дітей – сарана та пожовкла трава,
Та сирітські безхлібні поля, від осоту пухнасті...
22 липня 2003 року
Аскан1йська перлина
© Copyright: Анна Малахова, 2006
Свидетельство о публикации №106101202539
Свидетельство о публикации №106101202539
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.