* * *
Учора на старій Зозулиній горі
Була зустрілась з жовтим Жовтнем.
Калюжи надували жовті пузирі,
Гора вдягнула довгу сукню, жовту.
Жовтіли поміж віттям ниточки дощу
І сонце через товщу хмар жовтіло...
Я ж серцем журавлям услід кричу,
- Ви знову так надовго полетіли!
Залишили мене без літа та тепла,
Осіннє золото холодне і не гріє.
В моє вікно знов темна ніч, сліпа
І чорні вечори з’їдають всі надії.
Куделя з темряви. І знову час
Із чорної куделі прясти біле,
Щоб світ оцей прокинувся ще раз,
Щоб темрява назавжди не осіла...
Я тчу із чорної куделі біле полотно
І поміж чорних, густих ниток
Ниточку душі вплітаю...
Я тчу iз чорноji куделi полотно...
© Copyright: Валентина Силава, 2006
Свидетельство о публикации №106100401205
Свидетельство о публикации №106100401205
Рецензии
На это произведение написано 17 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.