Для Ліни Костенко
Ваші слова в віршах як біль хапають за живе.
Поезія доволі терпка й дуже гостра.
Ті істини людські такі старі й нові
В поезіях по-новому чіпляють кістки мозку.
Вірші, здається, довгі мають крила,
Летять до самих теренів душі.
Митець і творчість – це жагуча сила,
Низький уклін за діамантові вірші.
Ще слів моїх невичерпні озера,
Але я не вдаюсь до пишних парафраз.
Хай непотопною пливе творча галера
І з душами людськими буде все гаразд!
Я склоняю пред Вами колени...
© Copyright: Людмила Кузьменко, 2006
Свидетельство о публикации №106091401451
Свидетельство о публикации №106091401451
Рецензии
