Один крок

У мене з'явилася думка одна.
Та думка чудова - велика була.
Містилась вона у моїй голові,
Металась вона то туди, то сюди.
Її я ловив, її я втрачав.
Ось знову зловив і думать почав.

Лечу я до неба, лечу до зірок.
Лишився мені до зірок один крок.
Тоді я спинився. Куди я летів?
Чого я від неба так сильно хотів?
Беру розвертаюсь, лечу до землі,
так сильно побачити хочу її.
Прилетів до неї, побув трохи там,
І знову я бачу, що буду тут сам.
Беру я і знову лечу до зірок.
І знов до зірок лишився лиш крок.

Тоді я спинився, лиш мить зачекав,
Зробив один крок. І, раптом, застряв.
Мені лише був один крок до зірок:
Його я зробив - і знов один крок.
Я ще кілька раз шагнув до зірок:
І знов до зірок один крок, один крок.
Беру розвертаюсь - не видно землі.
Лечу я, лечу: та не видно її.
Іще пролетів. Ну де ж та земля?
Беру розвертаюсь. Лечу в небеса.
Небес вже немає - одна пустота.
Лиш тільки зірки. Точніше - одна!
До неї лишився лише один крок.
Лише один крок, один крок до зірок.
Його я не можу зробити ніяк,
Й вернутись на землю. Нехай буде так.

Мене вже немає. Лишився лиш труп.
Його поховають - а я буду тут...