Обличчя стомлене, змарніле
Я знов сама і знову ніч,
Коли я що не те зробила,
Безвихідь, серця не каліч!
Нехай сама, нехай безкрила!
Я вбила гонор, помсту, біль,
Лише кохання не зуміла
Його п"янкий жагучий хміль.
Та що тобі моє кохання!?
Його ридання, мука, крик,-
Лише забавка до світання..,
Й чекання..тиждень, місяць, рік!?
Вечірня зустріч- ейфорія,
Ти наче поруч, тільки де?
В душі, потай, тріпоче мрія:
"Що він сьогодні не піде"...
...Але пішов..,нема надії!..
Хіба любов моя сміття?!
Бо ти зробив собі повію.
Приречену. Без майбуття!..
Пов я
© Copyright: Елена Затирка, 2006
Свидетельство о публикации №106090602043
Свидетельство о публикации №106090602043
Рецензии