* * *
В мої долоні – жолудевий град,
Вже й журавлі сумної заспівали.
Мені ж так хочеться туди, назад,
У літо – де ми берегом гуляли.
Там на піску ще тепляться сліди,
Але їх зовсім скоро море злиже.
Вже тіні розстелились до води,
І осінь свої перші вірші пише.
Вже вітер в руки ніжну скрипку взяв,
Лаштує струни – тонкі павутинки.
Ще ж вальс осінній зовсім не звучав,
Ще й в осені лиш iз жоржин хустинка,
Ще сукню золоту для неї небо тче,
У коси стрічки вересень вплітає,
Ще сонячне тепло струмком тече
Та небо уже фарбами палає.
І скоро, зовсім скоро загорить,
Знов вродою розквітне осінь,
А моє серце тихо защемить –
Воно тепла, ще літа просить.
передосiннэ
© Copyright: Валентина Силава, 2006
Свидетельство о публикации №106083100075
Свидетельство о публикации №106083100075
Рецензии
На это произведение написано 16 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.