Сутеніє. І знову самотність.
Безпорадно дивлюся у ніч
Розумію свою неістотність
В розмаїтті байдужих облич
Що ховала удень несміливо
Під лахміття нового вбрання,
Те, що в серці плекала журливо -
У смітті розтягло вороння...
І не стане у відчаю хисту
Змалювати сльозами печаль,
Що на шиї неначе намисто,
Що міцніша й гостріша за сталь!..
Самотн сть...
© Copyright: Елена Затирка, 2006
Свидетельство о публикации №106082802291
Свидетельство о публикации №106082802291
Рецензии