Нежить душі. Нічого не зробиш.
І кави тут буде замало.
Жага поцілунків. Ознаки хвороби.
Осіння дощева примара.
Так вібдулось, зачароване сонце
Ворушить замріяні квіти
До чого тут небо, тихе і сонне,
До чого тут...
Вмерти і вбігти
Не хочеться більше. Спасибі за напій,
Воістину лікарське зілля
Під ритмику вІршів, вино фотографій
Обійми. Тіла. Божевілля.
Ти просто люби. До останку. Безбожно.
Кусаючи лікті і зорі
Ти просто люби. Це вміє не кожний...
Розбити вікно в коридорі
Щоб світло, щоб вітер дібрались до мозку
кісткового мозку кохання
Я потім хоч вмерти. А потім нівроку
всі сенси свого існування.
Ти палиш вогнем недопечену шкіру,
Катуєш розхристану гордість.
Одне, подаруй мені трішечки віри
Щоб далі продовжити повість.
Нежить души... укр. яз
© Copyright: Татьяна Гонченко, 2006
Свидетельство о публикации №106082801434
Свидетельство о публикации №106082801434
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.